Перед початком нового навчального року спільнота Католицького ліцею святого Василія Великого провела три дні ретриту в Марійському духовному центрі в Зарваниці – час, коли можна було зупинитися, відкласти щоденний ритм і подивитися всередину себе.
Цьогорічною темою ретриту стали «Особисті кордони в професії педагога: як не втратити себе, допомагаючи іншим».
Разом із Марією Тракало – відомою українською психологинею, співзасновницею хабу ментального здоров’я «ДіяТи» – говорили про те, що особливо важливо для людини, яка щодня віддає себе іншим: як дбати про власний внутрішній ресурс, вибудовувати здорові особисті кордони, запобігати професійному вигоранню та не втрачати радості від свого педагогічного покликання.
Це були не просто лекції. Це був простір для чесних роздумів, діалогу, саморефлексії та усвідомлення: допомагати іншим можливо тоді, коли ми не забуваємо дбати і про себе.
Важливою частиною ретриту стала насичена молитовна програма. За духовну складову дбав директор ліцею о. Маркіян Букатчук. У молитві, проповідях та роздумах він говорив про ресурс людини вже з іншої перспективи – духовної.
І головна думка, яка проходила крізь ці дні: найбільший ресурс людини – бути при Ньому. Бо професійний ресурс може вичерпуватися. Сили можуть закінчуватися. Можуть змінюватися обставини. Але саме перебування з Богом повертає до джерела, допомагає відновити внутрішню рівновагу та знову побачити сенс того, що робимо.
Свята Літургія, спільна молитва, час тиші, медитації, іспит свідомості, Хресна дорога – усе це стало простором для зустрічі з Богом і самим собою.
А поруч із духовною та психологічною програмою було те, без чого неможлива справжня спільнота: час разом.
Командотворення, спільні прогулянки, розмови за кавою, сміх, фільм, неформальне спілкування і просто можливість побути поруч. Бо команда народжується не лише на робочих зустрічах. Вона формується тоді, коли ми бачимо одне одного не тільки у професійних ролях, а й просто як людей.
Ми повертаємось до своєї щоденної місії – трохи іншими, з простим, але дуже важливим нагадуванням: бути для інших – не означає втрачати себе, а справжній ресурс починається там, де ми залишаємося при Ньому. 
